Index   Back Top Print

[ DE  - EN  - ES  - FR  - IT  - PT  - UK ]

DISCORSO DI SUA SANTITÀ BENEDETTO XVI
AI PRESULI DELLA CHIESA GRECO-CATTOLICA DELL'UCRAINA
IN VISITA "AD LIMINA APOSTOLORUM"

Venerdì, 1 febbraio 2008

 

Ваше Блаженство,
Достойні Брати в Єпископстві,

Я справді радий приймати Вас сьогодні, на завершення Вашого візиту ad limina Apostolorum. Серйозні й об’єктивні причини перешкодили Вам спільно здійснити це паломництво до Престолу святого Петра. Останній візит «adlimina» греко-католицьких єпископів сягає 1937 року. Тепер, після того, як ваші Церкви наново віднайшли повну свободу, Ви прибули сюди, щоб представити відроджені, повні віри спільноти, які ніколи не переставали відчувати себе в повному сопричасті з Наступником Петра. Ласкаво просимо, найдорожчі Брати, до цього дому, в якому завжди підіймалась щира і неустанна молитва за улюблену Греко-Католицьку Церкву в Україні. В особі достойного Кардинала Любомира Гузара, Верховного Архиєпископа Києво-Галицького, якому дякую за зворушливі вислови любові, з якими він звернувся до мене від Вашого імені; в особі Апостольського Адміністратора Мукачівської Єпархії візантійського обряду; і у Вас усіх, я з приємністю вітаю ваші спільноти, невтомних священиків, богопосвячених осіб і всіх тих, які з посвятою виконують душпастирське служіння для добра Божого Народу.

Зі звітів про ситуацію у ваших Єпархіях та Екзархатах я зміг спостерегти, якими великими є Ваші зусилля задля того, щоб постійно підтримувати, зміцнювати і справджувати єдність та співпрацю у ваших спільнотах, щоб змогти разом вийти назустріч викликам, які стосуються Вас як Пастирів, і які є в центрі Вашої турботи і Ваших душпастирських планів. Тому подивляю Вашу великодушну діяльність і невтомне свідчення, які даєте своєму народові й Церкві.

У цих душпастирських та місійних зусиллях необхідну допомогу Вам надають священики, яких Добрий Пастир поставив поруч із Вами, як співробітників. Радо користаю з нагоди, щоб виявити моє щире визнання їхній щоденній апостольській діяльності. Підбадьорюйте їх, достойні Брати, щоб у різних ініціативах оновлення, вони не йшли за новизною світу, але пропонували суспільству такі відповіді, які лише Христос може дати на очікування справедливості і миру людського серця. Для цього потрібна відповідна інтелектуальна і духовна підготовка, що включає постійний формаційний шлях, розпочатий у семінаріях, де завжди потрібно особливо дбати про дисципліну та духовне життя, і продовжуваний, пізніше, протягом років служіння. У розсадниках покликань, якими є саме семінарії, потрібні вихователі та форматори, кваліфіковані й компетентні в гуманістичній, науковій, доктринальній, аскетичній та душпастирській сферах, щоб допомогти майбутнім священикам зростати в їхньому особистому спілкуванні з Христом, завдяки поступовому уподібненню себе з Ним. Лише таким чином вони із справжнім духом церковного служіння зможуть прийняти душпастирські обов’язки, які їм призначить Єпископ.

У цій перспективі, заохочую Вас інтенсифікувати для  ваших священиків реколекції, курси формації, богословського та душпастирського оновлення, якщо це можливо – у співпраці з римо-католицьким Єпископатом, шануючи свої власні традиції. Незаперечно, що така співпраця двох обрядів спричиниться до зросту більшої співзвучності між тими, які служать для єдиної Церкви. Я впевнений, що з такою внутрішньою готовністю, можна буде легше подолувати можливі непорозуміння, усвідомлюючи, що обидва обряди належать до однієї Католицької Спільноти, і обидва мають повне й однакове громадянство в єдиному українському народі. У цьому світлі, достойні Брати, мені здається, що було б корисним, щоб Ви регулярно зустрічалися, наприклад один раз у році, з латинськими єпископами.

Важливого значення набирає Богопосвячене життя в Єпархіях та Екзархатах, довірених Вам, за що, разом з Вами, дякую Богові. Однак, Ви мені довели до відома, що під цим оглядом існують деякі труднощі, зокрема в сфері формації, стосовно відповідального послуху ченців та черниць і їхньої  співпраці в потребах Церкви. З великодушністю Пастирів та батьківською терпеливістю заохочуйте цих братів та сестер невтомно захищати «поза-світский» характер їхнього особливого покликання. Допомагайте їм плекати дух Євангельських Блаженств і вірно зберігати обіти убожества, чистоти і послуху з євангельською вірністю, щоб вони могли дати Церкві це притаманне свідчення, якого від них очікується.

Наступною турботою, яка лежить Вам на серці, є екуменічна діяльність. Потрібно покірно визнати, що в цій ділянці залишаються конкретні й об’єктивні перешкоди. Однак, не потрібно занепадати духом перед труднощами, але слід далі прямувати шляхом, розпочатим з молитвою та витривалою любов’ю. З іншого боку, в Україні протягом століть православні та католики стараються розвивати щоденний, покірний і спокійний діалог, який охоплює чимало аспектів життя. Невдачі, з якими потрібно рахуватися, не повинні сповільнювати ентузіазм в осягненні мети, бажаної Господом: «Щоб усі були одно» (Ів 17,20). Кілька років тому, зустрічаючись з Отцями Пленарної Сесії Ради Сприяння Єдності Християн, я звертав увагу на те, що «першою річчю, яку, як би там не було, насамперед потрібно підтримувати, є екуменізм любові, який безпосередньо випливає з нової заповіді, яку Ісус залишив своїм учням. Любов, супроводжувана відповідними жестами, створює довіру, відкриває серця й очі. Діалог любові, за своєю природою, сприяє і освітлює діалог правди: саме у повноті істини відбудеться остаточна зустріч, до якої провадить Дух Христа» (Insegnamenti di Benedetto XVI, II, 2, 2006, стор. 632). Важливу підтримку екуменічній діяльності, без сумніву, може надати Український Католицький Університет.

Важливим є, крім того, дедалі більше залучати мирян до життя Церкви, щоб і вони дали свій специфічний вклад до спільного добра українського суспільства. Це, з Вашого боку, вимагає постійного дбання про їхню формацію через ініціативи, відповідні їхньому мирянському покликанню: таким чином, вони зможуть активніше включатися в місію Церкви і бути живою євангельською «закваскою» в різних суспільних середовищах.

Достойні Брати, сьогоднішня зустріч, яка відбувається після понад сімдесяти років, дозволяє нам разом піднести до Бога зворушену подяку за відродження вашої Церкви після драматичного періоду переслідування. Для мене важливо, при цій нагоді, запевнити Вас, що Папа всіх Вас має у своєму серці, з любов’ю супроводжує Вас і підтримує у Вашій нелегкій місії. Прошу Вас передати мої щирі вітання священикам, Вашим першим співробітникам, монашеству, як також усьому християнському людові, зокрема дітям, молоді, родинам, хворим і тим, що зазнають труднощів. Кожному запевняю згадку в молитві, закликаючи на всіх постійну опіку Небесної Богоматері і Ваших святих Покровителів. На завершення, з любов’ю уділяю особливе Апостольське благословення Вам, вашим Спільнотам і дорогому українському народові.

Ватикан, 1 лютого, 2008

 

© Copyright 2008 - Libreria Editrice Vaticana

  



Copyright © Dicastero per la Comunicazione - Libreria Editrice Vaticana